Перейти до тексту статті

Двовзори Олега Шупляка: коли пейзаж стає портретом

Спочатку бачиш хати, човни й дерева. Потім вони складаються в обличчя, і повернутися до звичайного пейзажу вже непросто. Український художник Олег Шупляк називає такі роботи двовзорами: в одному зображенні співіснують кілька сюжетів, між якими перемикається погляд.

Оновлено

Парне зображення картин Олега Шупляка: кобзар біля води та морський краєвид із вітрильником, що складаються в обличчя.

Шупляк закінчив архітектурний факультет Львівської політехніки 1991 року. Тоді ж, за його словами, почав працювати над серією «Двовзори». Цей напрям став його впізнаваною візитівкою, хоча доробок художника охоплює також пейзажі, натюрморти й абстракцію. На англомовному сайті автора серія має назву Hidden images.

Як одна картина тримає два образи

У цих роботах можна стежити за подіями всередині сцени або дивитися на великі плями й контури. Дахи стають повіками, темні вікна зіницями, вигин берега окреслює щоку. Предмети залишаються на своїх місцях, але змінюють роль залежно від того, на що спрямована увага. Особливо цікаві ділянки, де одна лінія водночас належить двом різним формам.

На обкладинці цей прийом видно у картинах «Дух свободи» й «Айвазовський». Ліворуч човни на воді утворюють очі великого обличчя, а постать музиканта та його інструмент збирають центральну частину портрета. Праворуч вітрильник, обриси далеких берегів і світлі смуги води теж починають читатися як риси людини. В обох картинах достатньо трохи відвести погляд від деталей, щоб побачити інший масштаб композиції.

Сам художник пов’язує таку побудову з архітектурною освітою. В інтерв’ю «Урядовому кур’єру» він пояснював, що кожен елемент двовзору має і естетичну, і конструктивну функцію. Це влучне пояснення: прибрати одну хатину чи посунути човен означає змінити одразу і пейзаж, і портрет. Точність розташування тут така сама важлива, як колір або манера письма.

Портрети, які можна читати по частинах

У парі нижче особливо добре працює схожий мотив: невелика людська постать серед сільського пейзажу. Ліворуч, в «Автопортреті під липами», хлопчик біля мольберта вписаний у велике обличчя, а дві хати займають місце очей. Дерева обрамляють композицію, каміння утворює нижню частину обличчя. Можна почати з хлопчика й поступово помітити портрет або пройти цей шлях у зворотному напрямку.

Праворуч у «Двійному портреті Ван Гога» та сама логіка отримує інше живописне звучання. Жовті й помаранчеві мазки з’єднують небо, поле та руде волосся; темні кипариси задають вертикалі. Маленька постать у капелюсі стає частиною носа великого портрета. Впізнавання підтримують і риси обличчя, і колір, і рух мазків. Тому після першої розгадки тут ще є що роздивлятися.

Дві картини Олега Шупляка: хлопчик біля мольберта між липами утворює автопортрет; постать серед жовтого поля й кипарисів складається в портрет Ван Гога.
Олег Шупляк. Ліворуч «Автопортрет під липами» (2011), праворуч «Двійний портрет Ван Гога» (2011).

У «Видіннях в горах» обличчя виростає з кам’янистого схилу, дерев і фігур. Центральна постать нагадує Мону Лізу, а внизу праворуч з’являється ще один профіль. Поруч малюнок «Художник» дозволяє простежити подібне перетворення майже без кольору: обриси крил і невеликої постаті вплітаються в риси бородатого обличчя. Таке сусідство добре показує, скільки роботи виконують самі лінії.

Пара робіт Олега Шупляка: гірський краєвид із фігурами утворює обличчя; в олівцевому малюнку крила й маленька постать складаються в бородатий портрет.
Олег Шупляк. Ліворуч «Видіння в горах» (2012), праворуч «Художник», олівець на папері.

У картині «Дівчина, що читає Далі» 2011 року місце пейзажу займає інтер’єр. Дівчина сидить за круглим столом із книжкою, а весь простір складається в портрет Сальвадора Далі. Завитки біля плечей стають очима, руки формують ніс, розгорнута книжка підкреслює лінію вусів. Предмети натюрморту й складки тканини підтримують обидва прочитання, тож погляд постійно повертається від обличчя до сцени читання.

Дівчина в білому капелюсі читає книжку за круглим столом; її постать і предмети інтер’єру утворюють обличчя Сальвадора Далі.
Олег Шупляк. «Дівчина, що читає Далі» (2011), олія на полотні.

Що залишається після розгадки

В інтерв’ю Львівській політехніці Шупляк розповідав, що двовзор починається з ідеї, а потім він довго узгоджує деталі. Для глядача це теж послідовний процес: спершу впізнавання, потім пошук того, як саме побудовано образ. Замість поспішати до наступної картинки, варто обрати один фрагмент і простежити обидві його ролі.

Хати, поля, дерева й кобзарські мотиви надають цим композиціям конкретного культурного звучання. Шупляк наголошує на важливості національного підґрунтя у своїй творчості. У показаних роботах цей зв’язок відчутний через саму організацію зображення: людина буквально складається з довкілля, побутових речей і знайомих краєвидів.

Для тих, хто працює з візуальною комунікацією, двовзори цікаві як приклад точної композиції. Маленька деталь має бути переконливою зблизька, а великий силует має читатися цілісно. Спробуйте трохи зменшити зображення, потім знову роздивитися його в деталях: які елементи втримують обидва сюжети? Більше робіт можна переглянути в офіційній галереї Олега Шупляка.

Джерела: Lviv Polytechnic: Шупляк Олег · Урядовий кур’єр: інтерв’ю з Олегом Шупляком, 1 жовтня 2022 · Lviv Polytechnic: Олег Шупляк: мистецтвом треба дивувати світ, 19 жовтня 2017 · Oleg Shupliak: Hidden images

До всіх статей

Перегляд зображень статті

Esc — закрити. Стрілки — інші зображення. У режимі 1:1 прокручуйте зображення або пересувайте його пальцем.

Коментарі

Коментарів: 0

Коментарів ще немає. Почніть обговорення.